Здоровий спосіб життя
Здоровий спосіб життя: складові та загальна характеристика умов його формування.
Справедливо зазначав видатний вчений, хірург Микола Амосов, що у більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а сама людина. Найчастіше вона хворіє через лінощі й жадобу.
Щоб бути здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Тому, сучасна людина повинна усвідомлювати нову формулу життя: "Турбота про здоров'я – обов'язок кожного". Зрозуміло, що вироблення відповідного ставлення до здоров'я найважливіша умова оздоровлення суспільства.
Спосіб життя людини є чинником, що на 50% зумовлює її здоров'я. Спосіб життя – це звички, вироблені роками.
Він залежить від:
– настанов;
– характеру;
– позицій свідомості.
Він випливає з позиції “я” і світогляду індивіда. Яка людина, такий і спосіб життя. У способі життя закладено традиції родини, народу, тобто, спосіб життя – це “зліпок” соціальних, психологічних та інших відношень, що панують у суспільстві.
Сучасна людина достатньо поінформована про те, що шкідливо, що корисно, що існують хвороби і як їх лікувати, але цілком не володіє знаннями з питань, як бути здоровим.
У цьому питанні одних знань недостатньо, необхідні упевненість, досягнення і напрацювання, які увійшли би в культуру, побут, звичаї людей. Якщо раніше наші предки жили в тісному спілкуванні з природою, працювали синхронно з природними ритмами, згідно з ними будували свій режим життя, то зараз люди живуть у ритмі виробничого процесу. Цей ритм і напрацювання цивілізації сприяють зниженню адаптаційних можливостей людини, погіршують можливості функціональних систем в цілому змушують забути, що людина – частина природи.
Спосіб життя – біосоціальна категорія, що інтегрує уявлення про певний тип життя людини і характеризується їх трудовою діяльністю, побутом, формою задоволення матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуальної та соціальної поведінки.
Спосіб життя значною мірою зумовлений соціальними та екологічними умовами, а також залежить від мотивів діяльності людини, особливостей її психіки і функціональних можливостей організму.
Спосіб життя включає три категорії:
– рівень життя;
– стиль життя.
Рівень життя – це економічна категорія, що відображає ступінь задоволення матеріальних, духовних і культурних потреб людини.
Якість життя – це соціальна категорія, що відображає ступінь комфорту у задоволенні людських потреб.
Стиль життя характеризує поведінкові особливості життя людини, тобто ту модель, яка відображає психологію і психофізіологію особистості (соціально-психологічні категорії).
Із визначення витікає, що стиль життя є визначальним.
Найбільш повно взаємозв'язок між способом і здоров'ям викладено в понятті “Здоровий спосіб життя”.
Здоровий спосіб життя об'єднує, все, що сприяє виконанню людиною професійних, суспільних і (побутових) життєвих функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає орієнтацію діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення свого здоров'я. Таким чином, в основі ЗСЖ лежать соціальні та біологічні принципи.
До біологічних принципів належать такі:
– спосіб життя повинен створюватися у відповідності до віку;
– спосіб життя повинен забезпечуватися енергетично;
– спосіб життя повинен бути підсилюючим;
– спосіб життя повинен бути ритмічним;
– спосіб життя повинен бути ненапруженим.
До соціальних принципів належать такі:
– спосіб життя повинен бути естетичним;
– спосіб життя повинен бути моральним;
– спосіб життя повинен бути вольовим.
Здоровий спосіб життя – це такий стиль існування, при якому, крізь застосування певних засобів впливу на організм та його оточення, рівень життєдіяльності організму стає оптимальним, поступово удосконалюється, використання потенціалу організму відбувається без ушкоджень, причому активність організму і його можливості зберігаються до глибокої старості.
Здоровий спосіб життя – це режим, ритм, темп життя, особливості роботи, відпочинку, спілкування.
Оздоровлення організму включає:
– усвідомлення соціальної та біологічної значущості здоров'я для людини;
– раціональне харчування;
– оптимальний руховий режим;
– оптимальний психологічний настрій, вміння керувати своїм емоційним станом;
– відмові від шкідливих звичок;
– систематичне загартовування;
– дотримання правил особистої гігієни.
Плануючи свій спосіб життя людина повинна погоджувати його зі своєю натурою, з природними ритмами, усвідомленим відношенням до всього, що відбувається в ній самій і навколо неї.
Одним із найбільш важливих чинників формування здоров'я є мотивація. Позитивна мотивація для збереження і підсилення здоров'я, формування основ ЗСЖ сьогодні в індивідуальному, і в суспільному житті – недостатня.
Пошуки ефективних шляхів виховання мотивацій здоров'я тісно пов'язані із вихованням в собі настанови на довге здорове життя. Ці настанови повинні спиратися на свідомість та резерви, якими володіє організм людини.
Дійове, свідоме відношення до формування ЗСЖ повинно лежати в основі побудови людиною стратегії на здоров'я і довге життя.
Всебічний аналіз взаємодії людини з чинниками середовища при врахуванні типу її конституції дозволив виділити чотири основних види резервів здоров'я кожного індивіда – біологічний, функціональний, психічний, соціальний та знайти засоби їхньої комплексної оцінки.
Біологічний резерв здоров'я індивіда становить нереалізовані можливості генотипу людини, що можна виявити:
1. засобом укладання родоводу;
2. вивченням окремих генетичних особливостей;
3. аналізом репродуктивної функції.
Функціональний резерв здоров'я становить точно виміряні ступені зношеності Його основних гомеостатичних систем на кожному відрізку онтогенезу. Цей резерв для кожної конкретної функціональної системи може бути оцінений за допомогою впливу на неї дозованими фізичними навантаженнями, а для людини в цілому – ступенем відповідності її паспортного і біологічного здоров'я. Загальною ознакою інтенсивної витрати функціонального здоров'я людини є ступінь її втоми після виконання конкретної суспільнокорисної праці.
Під психічним резервом здоров'я людини розуміють ступінь відповідності рис характеру, темпераменту, хисту індивіда, профіль його суспільно корисної праці.
Під соціальним резервом людської особистості розуміють рівень її суспільного визнання в рамках недооцінки або переоцінки її керівних, виконавчих, організаторських та інших здібностей.
Спосіб життя також включає основну діяльність людини, куди входять трудова діяльність, соціальна, психоінтелектуальна, рухова активність, спілкування і побутові взаємовідносини.
Спосіб життя – це спосіб переживання життєвих ситуацій, а умови життя – це діяльність людей у певному середовищі існування, в якому можна виділити екологічне становище, освітній ценз, психологічну ситуацію в міні та макросередовища побут та устрій свого житла.
Звідси, можна зробити висновок, що спосіб життя безпосередньо впливає на здоров'я людини, а в той же час умови життя, немовби опосередковано, впливають на стан здоров'я.
Як правило, спосіб життя взаємопов'язаний з устроєм, рівнем, якістю та стилем життя. Дані поняття об'єднані чотирма категоріями: економічна репрезентована рівнем життя і відповідає на питання: яке Ваше матеріальне благополуччя; соціологічна – відповідає якості Вашого життя; соціально- економічна – це Ваш устрій життя; соціально-психологічна – це стиль Вашого життя.
Розглянуті категорії є руслом для визначення здорового способу життя, що впливають на стан здоров'я людини.
Отже, здоровий спосіб життя (ЗСЖ) можна охарактеризувати як активну діяльність людей, спрямовану в першу чергу на збереження і поліпшення здоров'я. При цьому необхідно врахувати, що спосіб життя людини і родини не складається сам по собі в залежності від обставин, а формується упродовж життя цілеспрямовано і постійно.
Формування ЗСЖ ε головним важелем первинної профілактики у зміцненні здоров'я населення крізь зміну стилю і укладу життя, його оздоровленням з використанням гігієнічних знань у боротьбі зі шкідливими звичками, гіподинамією і подоланням несприятливих сторін, пов'язаних із життєвими ситуаціями.
Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми і засоби повсякденної життєдіяльності людини, що зміцнюють і вдосконалюють резервні можливості організму, забезпечують завдяки цьому успішне виконання своїх соціальних і професійних функцій незалежно від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій.
